Саша, 95 - 3 января 2009 20:53

[SIZE=+1][COLOR=brown][I]Прости мені за біль, нехай хвилинний
За слів іржу, за бите скло образ,
Що їх, неначе ті грудки могильні
Збирав докупи, погребельник час.
Збирав, щоб засипать втоптати у гріб усе
Що так колись цвіло...
Я знаю, що не можна так кохати
Кохання може стати чорним злом.
А я не хочу, зрозумій, НЕ ХОЧУ!!!
Щоб почуття травою поросли
І хвилі стали диким потолоччям
Серед пламінної краси.
Я сама не своя іду в своє безсоння
В якому ти живеш єдиним сном
Де ще надія в відчаї не тоне,
Ще тягнеться, щоби відчути дно.
Прости мені за вірність і безвіру...
За те що я благала й проклинала
Прости чекань моїх гірку довіру
Прости за все що знала і не знала...
Прости і прощавай... [/I][/COLOR][/SIZE]

• 
• 
•