Людмила, 90 - 24 июня 2008 22:40

[COLOR=blue][FONT=Times][B]Можливо, завтра Ти підĕш...

Можливо, завтра Ти підĕш.
Підĕш назавжди, не на мить.
Можливо, сонце забереш,
Можливо, серце защемить...

Можливо, буде море сліз,
І я відчую страх і біль...
В думках,, можливо, буде злість,
На рані, може, буде сіль.

Можливо, завтра Ти підĕш.
Підеш, щоб повернутись знов!
Можливо, радість принесеш,
Можливо, щастя, чи любов...

Можливо, Ти розтопиш лід,
І я повірю в казку-сон...
Для нас, можливо, буде світ,
Й серця ітимуть в унісон.

Можливо, завтра Ти підĕш.
А може, завтра піду я...
“Можливо”_це не має меж,
А нам лише життя суддя.
[/COLOR][/COLOR][/FONT][/B]